Михайлівський собор є однією із топ-10 пам’яток Києва.
Закладений у 1108 р. Михайлівський собор мав спочатку одну баню, тому й отримав назву «золотоверхий». Він був першою і тривалий час єдиною в Київській Русі церквою із позолоченою банею. Звідси традиція золотоверхих церков поширилася на всю країну.
Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир пережив багато буремних подій в історії України, був одним із символів України після реконструкції в стилі українського (козацького) бароко. Під час сталінського атеїзму собор було зруйновано. Сьогодні він знову відіграє велику роль в країні та є не лише духовним, але й культурним і патріотичним центром. Михайлівський собор прикрашений багатьма чудовими мозаїками та фресками. Навколо золотоверхого храму існує безліч легенд та історичних спекуляцій і суперечок.
Легенди та історія
За переказами Михайлівську церкву як перший православний храм збудував легендарний перший митрополит Михаїл на «сатанинському місці», де стояв поганський ідол. З того часу Архістратиг Михаїл вважається небесним захисником Києва.
Відповідно до церковної історії Михайлівська церква присвячена диву скидання сатани в безодню Архістратигом Михаїлом та вірними йому янголами. За однією з легенд церква Святого Михаїла була побудована із 15 золотими банями. Проте згідно із Повістю временних літ Нестора-Літописця, ченця з Києво-Печерської Лаври — монастиря-конкурента Михайлівського монастиря — великий князь київський Святополк заклав Михайлівську церкву лише у 1108 р.
Святополк як і чимало інших відомих нащадків був похований на території Михайлівського монастиря. Більшість істориків стверджує, що «місто Ізяслава-Святополка» як огороджене монастирським муром та земляним валом місто великих київських князів, а потім і Михайлівський замок навколо Михайлівського монастиря проіснували багато століть.
Новий підйом в історії монастиря почався лише у XVI ст. У XVII ст. тут була резиденція Київського митрополита, і майже все середмістя сучасного Києва було власністю Михайлівського монастиря. Майже всі гетьмани та царі підтримували та були меценатами Свято-Михайлівського монастиря. На початку XVIII ст. Михайлівський собор перебудували у стилі українського бароко.
На фресці у лівому нефі Святої Варвари зображені сьогодні козацькі гетьмани Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький та Іван Скоропадський.
Традиція меценатства підтримується і в наш час. Меценатами позолочення скульптури Святого Архістратига Михаїла стали брати Кличко. Над головним входом у відбудований Собор Св. Архістратига Михаїла сьогодні встановлено копію цієї скульптури. Оригінал можна побачити в Музеї історії Михайлівського Золотоверхого монастиря. Архістратига Михаїла зображено крилатим воїном з мечем у правій руці та щитом у лівій. Скульптура Архістратига Михаїла височіє на повний зріст в урочистій поставі та неначе оберігає не лише власне монастир, а й усе Місто.
Багато легенд та чудес пов’язані із головною реліквією Михайлівського монастиря — мощами Святої великомучениці Варвари. Мощі обезголовленої святої великомучениці, яку шанують в усьому християнському світі за непохитну віру, зберігалися у Михайлівському соборі з часів Київської Русі до 1930-х років. Сьогодні мощі Св. Варвари зберігаються у Володимирському соборі у Києві.
Протягом тривалого часу маленькі розп’яття та «кільця Варвари», освячені над срібною ракою із мощами Святої Варвари, були основними сувенірами для всіх прочан — як багатих, так і бідних, — які прибували до Києва, що після Єрусалима був другим за значенням для православних містом у світі. У XIX-XX ст. Михайлівський монастир мав також народну назву — Варваринський монастир, а ярмарки на площі перед монастирем називали Варваринськими ярмарками. До початку ХХ ст. Михайлівський монастир був другим або третім за відвідуваністю паломницьким місцем у Києві.
Під час Першої світової війни на території монастиря були розміщені військові частини різних армій, зокрема й танкові війська. У 1918 році більшовицькі війська 7 разів влучили артилерійськими пострілами по Михайлівському собору. Під час німецької окупації Києва на території Михайлівського монастиря було створено концентраційний табір для радянських військовополонених. Після звільнення Києва тут було організовано табір для німецьких військовополонених.
На території та поруч із Михайлівським монастирем за останні 80 років було побудовано багато важливих будівель. Після перенесення столиці Української Радянської Соціалістичної Республіки з Харкова до Києва (у 1934 р.) на місці монастиря планувалося створення нового урядового центру із найбільшим майданом в Європі (із великим простором для парадів) поміж Михайлівського та Софійського монастирів та на їх території, знищивши всі їх будівлі. Було кілька проектів, зокрема й проект із гігантською скульптурою Леніна замість фунікулера та зі сходами до Дніпра, схожими на Потьомкінські сходи.
Микола Макаренко — єдиний науковець, який не підписав акт про знищення Михайлівського собору «через відсутність історичної цінності» — був заарештований і розстріляний. З 1996 року погруддя Макаренка прикрашає стіну поруч із Економічною брамою.
Замість знесеного і врешті-решт підірваного у 1937 році Михайлівського собору планувалося побудувати симетричну будівлю для Ради Народних Комісарів України, подібну до будівлі Центрального комітету Комуністичної партії (сьогодні на цьому місці знаходиться Міністерство закордонних справ України). Існує багато чуток і легенд про те, чому цей проект так і не було реалізовано. Ті партійні керівники, які планували його, були засуджені до смерті під час репресій.
Після Другої світової війни на цьому місці могли побудувати бібліотеку-хмарочос або концертний зал «Палац Україна». В часи незалежної України на цьому сакральному місці планували збудувати меморіал Голодомору із величезним хрестоподібним пам’ятником.
У післявоєнні роки на місці зруйнованого собору облаштували тенісні корти, парк троянд, а також перший скульптурний парк у Києві (1988) із темами перебудови, створеними протягом скульптурного пленеру: „Хрещення Київської Русі“ та „Наслідки катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції“.
Відбудова Михайлівського собору та сучасна історія
У 1998-2000 рр. Михайлівський собор був відновлений у вигляді реставраційної копії, що відтворює його у формах українського бароко XVIII століття. В інтер’єрі за допомогою стилістики монументальних розписів виділено давньоруське ядро, оскільки в історію світової культури Михайлівський Золотоверхий собор увійшов як пам’ятка мистецтва XII ст.
Завдяки численним збереженим фотографіям, картинам та кресленням та унікальній технології будівництва на оригінальних старих фундаментах спорудили будівлю собору, як є точною копією зовні та частково всередині (із копіями давньоруських мозаїк і фресок у головному нефі та бароковими розписами у бічних нефах).
У відновленій дзвіниці Михайлівського монастиря сьогодні знаходиться єдиний карильйон в Україні, Музей історії Золотоверхого Михайлівського монастиря і надбрамна церква святих Василія, Іоанна Богослова та Григорія Богослова, влаштована в пам’ять про зруйновану Трьохсвятительську церкву. Дзвони унікального карильйону відбивають 24 українські мелодії, серед яких — «Гімн України», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Пісня про Київ», «Молитва за Україну», «Многая літа». На дзвіницю можна піднятися й оглянути довколишні панорами Києва.
Хоча трофеї війни з Німеччини було повернуто до Михайлівського собору, натомість мозаїки, котрі були взяті в оренду для виставки у Росії, досі ще повернуті лише частково. Найціннішою із них є найвідоміша мозаїчна ікона Святого Димитрія Солунського, що зберігається в Державній Третьяковській галереї у Москві та в Російському музеї у Санкт-Петербурзі. Сьогодні високоякісні мозаїки Михайлівського собору можна побачити у цьому музеї та у Софійському соборі в Києві.
У 2013-2014 роках Михайлівський монастир опинився у центрі подій Революції Гідності. Вперше після нападу монгольських орд Батия в 1240 році під час «зачистки» Євромайдану спецпідрозділами було оголошено штурм. Саме в цьому монастирі протестувальники знайшли притулок та прихисток. На Михайлівській площі були барикади. В Михайлівському соборі навіть проводили хірургічні втручання. На території Михайлівського монастиря відбулися останні прощання із деякими героями Небесної Сотні. Про це нагадує площа Героїв Небесної Сотні із настінним розписом на честь першої жертви революції Сергія Нігояна, створеного зусиллями волонтерів поблизу Михайлівського собору як знак спротиву громадянського суспільства проти планів забудови сусіднього двору ще одним висотним готелем.
Сьогодні чимало з монахів Михайлівського собору та інших церков Київського патріархату служать військовими капеланами на сході України. На монастирському мурі праворуч від головного входу розміщена Стіна пам’яті загиблих за Україну — зі світлинами та життєписами українських воїнів.
Особливості монастиря та його околиці
На відкосах монастирського муру ліворуч і праворуч від входу в Дзвіницю можна помітити одну із особливостей староукраїнського будівництва – настінні розписи на зовнішніх стінах біля входу до брами.
Праворуч ви можете побачити мальовничий вигляд дерев’яного старого міста у X-XIII століттях, а ліворуч – зображення Києва початку XX століття та постать фундатора Михайлівського собору князя Святополка і київського митрополита Михаїла. Серед композицій ліворуч на стіні також «П’яте чудо Святої Варвари — зцілення хворого киянина». Інше – знамените у всьому світі – зображення Святої Варвари відоме сьогодні завдяки картині „Сикстинська мадонна“ Рафаеля.
На території монастиря можна побачити унікальний вид на розташовані поруч Михайлівський собор із золотими куполами та збережену в оригіналі Трапезну з церквою Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова (1713-1715 рр.) із дерев’яним гонтовим дахом у формах української ренесансно-барокової архітектури середини XVII – початку XVIII століття.
Поблизу Михайлівського монастиря є також багато цікавих пам’яток, як то Володимирська гірка (на території колишньої Михайлівської гори), фунікулер (колишній механічний Михайлівський підйомник), пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років, пам’ятник княгині Ользі, апостолу Андрію та святим Кирилу і Мефодію та інші.
Золоті куполи Михайлівського собору є візитною карткою Києва. У 2017 році вперше у Михайлівському соборі було записане новорічне звернення Президента України. Якщо Ви хочете краще зрозуміти душу киян, просто завітайте до Михайлівського монастиря та прогуляйтеся його околицями. Тут Ви знайдете як благословенну тишу, так і гучні святкування. У вихідні та особливо у святкові дні, такі як День міста, Різдво або Дні Європи в Україні, тут вирує життя. Також є можливість відвідати Михайлівський монастир онлайн завдяки віртуальному туру.
Допис створив Павло Мядзель