Іконостас став головною окрасою православної церкви. Треба вміти правильно читати іконостас, адже на ньому фактично представлена історія церкви. Читається він згори донизу, від центру праворуч і ліворуч.
У візантійських церквах часто була лише перегородка. Саме її спочатку прикрашали іконами. Цей ярус досі залишається головним.
У центрі місцевого чину розташовані Царські врата, які називають також вратами Раю. По обидва боки знаходяться ікони Ісуса Христа та Богоматері, а далі – дияконські двері. Праворуч розміщена храмова ікона – це ікона, на честь якої названо церкву або собор. Ця ікона може зображати святого чи церковне свято, якому присвячена ця церква. Ліворуч знаходиться ікона, обрана засновником храму або громадою.
Вище розташований Святковий чин. Це 12 маленьких ікон, які зображають основні церковні свята.
Над святковим чином розташований Деісусний чин. У центрі знаходиться велика ікона «Деісус», що означає «Моління». На ній зображені Христос, Богоматір та Іван Хреститель. Христос представлений у центрі як Суддя світу. Ліворуч зображена Богоматір, а праворуч — Іоанн Хреститель. Вони моляться про прощення гріхів усіх людей.
Далі зображені:
- Архангели Михаїл та Гавриїл (завжди із крилами);
- ліворуч — Петро (з ключами);
- праворуч — Павло (із книгою).
Це зображення є традиційним для цього ряду. Порядок розташування інших апостолів не має значення.
Далі йде пророцький чин і прабатьківський чин (тобто ряд перших вчителів Церкви).
Царські врата у церквах є справжнім витвором мистецтва. Вони можуть бути виготовлені із позолоченого срібла та прикрашені дорогоцінним карбуванням або ж представляти цінне дерев’яне різьблення. Іконостас завжди розташовується на сході.
Іконостас виник із перегородки, яка розділяла внутрішній простір церкви, де стояли віруючі, від вівтарної частини, куди могли заходити лише священнослужителі. Спочатку це була навіть просто завіса, потім — невисока стіна, яку почали прикрашати зображеннями, власне, іконами.
Автор допису: Наталія Яцко