200-річчя з дня народження Тараса Шевченка

Україна та ЮНЕСКО відзначають сьогодні 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Тарас Шевченко є засновником української мови, видатним художником, «батьком нації», який запровадив у XIX столітті національно-патріотичне мислення в Україні та відкидав царське російське панування над своєю країною. 2014 рік в Україні оголошено роком Шевченка.

Головні заходи в Києві на честь українського генія сьогодні проходять переважно на Майдані, де кожен може спробувати мистецтво різьблення, вправляючись за допомогою ножа та молотка у створенні скульптури Шевченка з осики.

Скульптура Шевченка на Майдані
Скульптура Шевченка з осики на Майдані. Джерело зображення: timenews.in.ua
Скульптура Шевченка з осики на Майдані
Скульптура Шевченка з осики на Майдані. Джерело зображення: timenews.in.ua

Цікаві сучасні заходи, такі як Ніч кіномистецтва, музики та поезії під гаслом «Епоха Шевченка», а також проєкт ШЕВЧЕНКО/MANIA, проходять також у художньо-культурному та музейному комплексі «Мистецький арсенал».

По всьому Києву та Україні читатимуть вірші Тараса Шевченка. Серед найвідоміших — рядки, які стали гаслом революції на Майдані.

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.

Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

(Уривок з поеми «Кавказ»)

Тарас Шевченко писав вірші на політичні та соціальні теми. У наведеному нижче вірші він описує важку долю кріпачки:

СОН

На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого…
На сина глянула, взяла,

Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.

Серед іншого він також створював ніжну ліричну поезію.

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

Допис створили Наталія Уржунцева та Павло Мядзель

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *