Сергій Вітте

29 червня 1849 року народився видатний та успішний державний діяч Сергій Вітте.

Сергій Вітте
Сергій Юлійович Вітте. Фото: wikimedia.org

У Києві він очолював Товариство Південно-Західної залізниці та сприяв заснуванню Київського політехнічного інституту.

Бронзовий бюст Сергія Вітте
Бронзовий бюст Сергія Вітте. Фото: Павло Мядзель
Регіональна філія Укрзалізниці "Південно-Західна залізниця"
Адміністративна будівля Південно-Західної залізниці. Фото: Павло Мядзель
Київський політехнічний інститут на початку XX століття
Київський політехнічний інститут на початку XX століття. Фото: photohistory.kiev.ua

Як міністр шляхів сполучення Сергій Юлійович Вітте керував швидким будівництвом величезної Транссибірської залізниці. Як міністр фінансів він запровадив класичний золотий стандарт, сприяв притоку іноземних інвестицій і став «дідусем російської індустріалізації». Як перший голова Комітету міністрів Російської імперії він розробив глибокі реформи в сільському господарстві, які були впроваджені Головою ради міністрів Російської імперії Петром Столипіним.

С.Ю. Вітте розробив Жовтневий маніфест (17 жовтня 1905 року), у якому були надані основні громадянські права, такі як недоторканості особи, свобода віросповідання та совісті, свобода слова, свобода зборів і свобода об’єднань. Це зробило можливим еволюційний розвиток держави.

Сергій Вітте був одним із багатьох адміністраторів та державних діячів німецького походження, чия діяльність була пов’язана із Києвом. Серед них також варто згадати Олександра Баумгартена, Олександра фон Безака, Федора фон Безака, Пауля фон Безака, Олексія Бобринського, Євгенію Бош, Георга фон Брадке, Миколу Бунге, Віктора фон Дена, Олександра фон Дрентельна, Густава-Адольфа Айсманна, Миколу Ейлера, Карла Фліге, Богдана Гермеса, Петра Грессера, Віктора Гульдмана, Олександра фон Гана, Сергія Гербеля, Миколу Кляйнгельса, Олександра Клінгенберга, Олександра Шліхтера, Отто-Фрідріха Юліуса Шмідта, Іллю Шрага, Миколу Шрага, Теодора Рудольфа фон Штейнгеля, Магнуса фон Таубе, Олексія Тізенгаузена, Юлія Вагнера, Йоганна-Бернхарда фон Вайсбаха.

Допис створив Павло Мядзель

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *