16 серпня 1857 року за григоріанським календарем або 4 серпня 1857 року за юліанським календарем у Києві освятили церкву Святої Катерини. «Нова кірха» була побудована німецьким архітектором Паулем (Павлом) Йоганном Шлейфером за проектом німецького архітектора Йоганна (Івана) Вальдемара Штрома поруч зі «старою кірхою» на «Німецькій горі».
Раніше на Подолі існувала «стара» дерев’яна кірха, яка згоріла під час великої пожежі 1811 року.
«Нова» кірха отримала назву церква Святої Катерини «з урахуванням правлячої монархині», а саме російської імператриці Катерини II, небесною покровителькою якої була свята Катерина Олександрійська. Саме за Катерини II, уродженої принцеси Софії Августи Фредеріки Ангальт-Цербст-Дорнбург, у другій половині XVIII століття розпочалося заселення німців у Києві.
Наприкінці XIX століття коштом київської лютеранської громади поруч із церквою Святої Катерини були зведені будинок школи і притулок для бідних.
Членами лютеранської громади в Києві тоді були майже виключно німецькі переселенці та райхсдойче, які жили в Києві. У радянський період церкву Святої Катерини було закрито. У її приміщенні розташовувалися дирекція та виставковий зал Державного музею народної архітектури та побуту Української Радянської Соціалістичної Республіки, спадкоємцем якого сьогодні є Національний музей народної архітектури та побуту України у Пирогові.
У 90-х роках XX століття церкву Святої Катерини було повернено Німецькій Євангелічно-Лютеранській громаді Святої Катерини в Києві, адже вона є спадкоємицею старої німецької євангелічної громади в Києві. У 2000 році відреставровану церкву Святої Катерини було повторно освячено.
Сьогодні церква Святої Катерини відіграє важливу роль у житті німецької громади в Києві, оскільки вона є центром активного суспільного, культурного та релігійного життя, а також місцем зустрічей для всіх.
В дописі використано відомості із вебсайту Німецької Євангелічно-Лютеранської громади Святої Катерини в Києві, а також інформацію та зображення із книги:
Київ. Церква св. Катерини. Святкове видання до дня повторного освячення церкви / Терьошина Т., Рьопке К.-Ю. — Київ-Мюнхен: Видавничий і дизайнерський центр «Гранослов»; Петер Беккер ГмбХ, Вюрцбург, 2000. — 160 с.
Допис створили Павло Мядзель і Наталія Уржунцева