23 серпня 1879 року народилася «залізна жінка» української революції, глава першого уряду Радянської республіки України Євгенія Бош. Таке ім’я вона отримала від радянської пропаганди, яка заколот більшовиків назвала українською революцією.
На початку XX століття Є. Бош очолювала Київський комітет більшовицької партії. Із грудня 1917 року вона була членом керівництва української соціал-демократії. Із грудня 1917 до березня 1918 року як член Центрального виконавчого комітету Рад України та народна секретарка внутрішніх справ Євгенія Бош виконувала обов’язки голови секретаріату — Ради народних комісарів України (українського радянського уряду). У січні 1918 року Є. Бош брала активну участь у підготовці заколоту (в радянській пропагандистській термінології — повстання) робітників київського заводу «Арсенал» проти Центральної Ради.
Про бурхливі революційні події у Києві в 1917–1920 роках Євгенія Бош написала історичні мемуари.
У 1925 році Миколаївський ланцюговий міст було відбудовано та перейменовано на міст імені Євгенії Бош. Однак у 1941 році відступаючи радянські війська зруйнували його.
У Києві було багато відомих революціонерів (за визначенням радянської пропаганди) німецького походження, серед яких можна згадати Миколу Баумана, Василя Фішера, Фрідріха Ленгніка, Олександра Шліхтера, Миколу Шрага, Олександра Вінтера та Арнольда Вольфа. Їх іменами було названо вулиці, які тепер в процесі декомунізації отримують нові назви.
Допис створив Павло Мядзель