У квітні ми маємо в Києві три приводи для вшанування великого українського поета, письменника, художника та борця за свободу Тараса Шевченка, якого ще за життя називали батьком нації.
8 квітня 1941 року в Маріїнському палаці було відкрито Центральний державний музей Тараса Шевченка. Тоді в музеї налічувалося близько 10 тисяч експонатів, пов’язаних із життям і творчістю Шевченка. Перед німецькою окупацією Києва у вересні 1941 року найцінніші колекції музею було евакуйовано до Новосибірська.
Після другої світової війни, 24 квітня 1949 року, Центральний державний музей Т. Шевченка (сьогодні – Національний музей Тараса Шевченка) вдруге відкрили у Києві. Цього разу — в гарній будівлі на бульварі Шевченка, 12. Музей отримав нову назву: Державний літературно-художній музей Т. Шевченка.
У ньому зберігається найбільша в світі шевченкіана, особисті речі, документи про життя і творчість, прижиттєві світлини, оригінали та першодруки творів митця, майже всі видання його творів, шевченкознавча література, матеріали про вшанування та увічнення пам’яті Тараса Шевченка.
Але ще у 1927 році на провулку Шевченка, 8а – у самому серці міста, за кілька хвилин пішки від головної площі Києва – відкрили музей-виставку Шевченка, а в 1928 році — Будинок-музей Тараса Шевченка (тепер – Літературно-меморіальний будинок-музей Шевченка).
У Києві є ще один музей, пов’язаний із Тарасом Шевченком – Літературно-меморіальний будинок-музей «Хата на Пріорці». Пріорка – це історична місцевість, яка раніше була передмістям Києва.
Третя дата для вшанування пам’яті Тараса Шевченка – 17 квітня. Саме цього дня у 1847 році поет був затриманий при переправі через Дніпро у Києві та засланий на 10 років до Казахстану.
У Києві є багато місць, пов’язаних із Тарасом Шевченком. Він замальовував катедральний Собор Святого Олександра, Аскольдову могилу, а також дзвіницю монастиря у Китаївській пустині.
Одна із найстаріших церков Києва – Церква Різдва Христового на Подолі – отримала назву Шевченківської церкви після того, як тут у 1861 році на шляху з Санкт-Петербурга до місця його поховання в Каневі була виставлена труна із тілом національного героя.
Як місце останнього спочинку Тараса Шевченка кияни обрали спочатку одну із найкрасивіших височин на березі Дніпра – Щекавицю.
І хоча могила Тараса Шевченка знаходиться в Каневі, на Чернечій горі, за 150 км від Києва, сам поет, як вважає частина дослідників, бажав собі іншої долі після смерті. В одному зі своїх найвідоміших віршів «Заповіт» найвидатніший український лірик описав один із найгарніших київських краєвидів – мальовничу місцевість біля Видубицького монастиря, де за однією із версій він хотів бути похованим.
Найбільш відомими місцями у центрі Києва, які пов’язані із Тарасом Шевченком, є Національний університет імені Тараса Шевченка із розташованим поруч пам’ятником Шевченку в парку Шевченка, що знаходиться біля бульвару Шевченка неподалік від музею Шевченка.
Неподалік міститься Національна опера України імені Тараса Шевченка зі встановленим у центрі, у великій арці, бюстом Шевченка.
До речі, на лицьовій стороні банкноти номіналом 100 гривень зображений Тарас Шевченко у молоді роки.
Але наймальовничішим місцем Шевченка у Києві є, безумовно, оспіваний Кобзарем Дніпро – річка, яка приваблює незабутніми прогулянками на кораблику, особливо навесні та влітку.
Значення Тараса Шевченка для України важко переоцінити. Він удосконалив українську літературну мову та підніс її до рівня найбільш розвинених мов світу.
Шевченко зобразив багатий внутрішній світ простої людини так, як жоден інший письменник у світі. Він став першим у світовій літературі, хто «розірвав тисячолітню мовчазність нижчих соціальних верств», надавши їм голос у своїх творах.
Шевченко був першим серед письменників, який відкрито боровся проти Російської імперії. Творчість найвідомішого українського поета стала потужним джерелом пробудження національної свідомості українців і продовжує впливати на неї й донині.
В українських селянських хатах у XIX та на початку XX століття можна було знайти зазвичай три важливі книги – Біблію, Патерик Києво-Печерської лаври та збірку поезій «Кобзар» Тараса Шевченка.
Першим в Україні Шевченко порушив і питання про становище жінок у суспільстві. У своїх творах він виступав не лише за свободу всього народу, а й за свободу жінок.
Автори допису: Павло Мядзель та Ігор Плашкін