Леся Українка (справжнє ім’я — Лариса Косач) народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському в родині, яка залишила помітний слід в історії України.
Її батько, Петро Косач, був державним діячем, а мати, Олена Пчілка (Ольга Драгоманова), — письменницею та громадською діячкою.
Родина була великою. Леся Українка мала двох братів і трьох сестер. Своє дитинство вона проводила переважно на природі. Змалку цікавилася давніми звичаями та традиціями, обрядовими піснями, народними дитячими іграми, колядками (різдвяними піснями) та щедрівками (новорічними піснями), мелодії та тексти яких запам’ятовувала й записувала.
Леся Українка зростала в культурному середовищі. Її родина дружила із Лисенками та Старицькими. Навіть у Києві ці родини жили поруч. Така дружба мала значний культурний вплив.
Свій перший вірш Леся Українка написала у 9 років. У ньому вона висловлює співчуття до своєї родички, яку заслали до Сибіру:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
У 13 років її вірші «Конвалія» та «Сафо» з’явилися в львівському журналі.
Дівчина мала здібності до іноземних мов. Німецьку мову Лесі Українці викладала її мати, Олена Пчілка. Її перше оповідання німецькою, “Ein Brief ins Weite” («Лист у далечінь»), було опубліковане в німецькому журналі «Die Gesellschaft».
Леся Українка цікавилася музикою. Її улюбленими композиторами були Людвіг ван Бетховен, Роберт Шуман і Франц Шуберт. Вона мріяла про музичну освіту, але хвороба завадила її планам. Леся Українка страждала на туберкульоз кісток та суглобів.
Малювання також було її пристрастю. Протягом двох місяців вона відвідувала Рисувальну школу Мурашка, але через хворобу змушена була припинити навчання. У Музеї Лесі Українки зберігається картина, яку вона створила в той період.
Молода жінка присвятила себе літературі. Уся творчість Лесі Українки, особливо її драматургія, є дослідженням образу борця за свободу та справедливість у різні часи та за різних обставин.
Леся Українка — справжній лірик. Композитори багатьох поколінь, починаючи з Миколи Лисенка, створювали вокальні твори на її вірші. За сюжетами її поем і драм створено опери та балети, а теми її творчості надихнули на створення численних симфонічних поем і камерної музики.
Леся Українка багато перекладала. Її улюбленим поетом був Генріх Гейне. Найбільше вона здійснила переклади з німецької на українську саме творів Г. Гейне. У 1893 році вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне. Окрім того вона перекладала Вільяма Шекспіра, Віктора Гюго, Данте Аліг’єрі, Ґергарт Гауптмана, Івана Тургенєва, Адама Міцкевича та інших.
Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в Сурамі у Грузії і була похована 7 серпня у Києві на Байковому кладовищі.
Допис створила Наталія Уржунцева
Фото: Наталія Уржунцева та Павло Мядзель
Щиро дякуємо пані Ірині Щукіній та Музею Лесі Українки за надану інформацію, а також за можливість здійснювати фото- та відеозйомку.
Фотографії: Музей Лесі Українки (квартира на вулиці Саксаганського, 97).
