24 березня 1900 року, тобто 115 років тому, народився один із найкращих тенорів світу, геніальний Іван Козловський, у селі Мар’янівка (нині Київська область) у простій сім’ї.
Я рада, що мала щастя наживо почути голос Івана Семеновича Козловського.
Іван Козловський пережив розпад двох імперій.
«Моя душа в Україні!» — говорив і неодноразово повторював співак.
Життя Івана Козловського є прикладом життя митця, який змушений був творити в дуже складних умовах.
У 7 років він співав у монастирському хорі Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.
У 26 років він уже був співаком Великого театру.
Його перший виступ у Великому театрі був у ролі Альфреда («Травіата»), а наприкінці 30-х років Іван Козловський став одним із улюблених співаків Сталіна. Він також писав листи Сталіну щодо кризової ситуації в Україні.
У 1954 році, на піку своєї популярності та народної любові, він назавжди залишив сцену Большого театру із досі невідомих причин.
Як соліст І.С. Козловський виступав до свого 87-річчя.
Іван Козловський помер 21 грудня 1993 року.
Репертуар Козловського був дуже багатим – народні пісні різних народів, класичні пісні західних композиторів, а також велика кількість творів релігійної тематики, наприклад, твори Баха, українські різдвяні колядки.
Існує думка, що голос Козловського не був дуже потужним. Однак він міг співати із будь-яким оркестром і із будь-яким ансамблем. І його голос завжди звучав дуже чисто, дзвінко, без натяку на напруженість.
До найкращих ролей Івана Козловського належать Герцог («Ріголетто»), Ленський («Євгеній Онєгін»), Індійський гість («Садко»), Лоенгрін («Лоенгрін»), Дубровський («Дубровський») та інші.
Допис створила Наталія Яцко