Києво-Подільський монастир в ім’я святих мучеників Флора і Лавра існував ще у XIV ст. Перша письмова згадка датується 1566 роком. Спочатку це був чоловічий монастир.
Після знищення Петром І печерської Вознесенської обителі у 1711 році її черниць на чолі з ігуменею Марією-Магдаленою — матір’ю гетьмана Мазепи — перевели до Флоро-Лаврського монастиря. Монастир на Подолі успадкував також землі Вознесенської обителі. Після реорганізації монастир перетворився на жіночий.
До 1811 р. всі церкви, окрім церкви в ім’я Вознесіння Господнього, були дерев’яними. Тому 9 липня 1811 року під час великої пожежі Подолу вони згоріли. 40 черниць, які хотіли врятувати церковні святині, померли від отруєння димом.
Найстаріша церква — храм Вознесіння Господнього (1732 р.). Інші церкви — церква Вознесіння Ісуса Христа, церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці, Трапезна і Свято-Троїцька (Цвинтарна) церква — побудовані у XIX ст. Триярусна дзвіниця споруджена на початку XVIII ст.
У 1870 р. тут була заснована школа для дівчат з бідних родин. З кінця XIX ст. на території монастиря існував будинок для бідних (до 1918 р. тут мешкали 100 чоловік) і лікарня (на 10 ліжкомісць).
У 1929 р. монастир було закрито. У 1934 р. була зруйнована Свято-Троїцька (Цвинтарна) церква.
З 1942 р. монастир відновив свою діяльність і більше ніколи її не припиняв. Але у 1960 у монастиря знову вилучили церкву Казанської ікони Пресвятої Богородиці, церкву Вознесіння Ісуса Христа і Трапезну. У приміщеннях церков організували майстерню із реставрації старих ікон.
Сьогодні богослужіння відбуваються у церкві Вознесіння Ісуса Христа. Всі храми (окрім зруйнованої Свято-Троїцької церкви) передано у володіння монастиря. Відбудовується церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці.
Автор допису: Наталія Уржунцева